Копав, копав криниченьку неділеньку-дві,
Любив, кохав дівчиноньку ж не людям – собі.
Ой жаль, жаль да мені буде,
Возьмуть да її люди, (2)
Ой моя не буде!
Ой жаль, жаль да не помалу –
Та любив дівчину змалу, (2)
Та любив та й не взяв.
Ой жаль, жаль!
Й а вже з тої криниченьки орли воду п’ють,
А вже ж тую дівчиноньку до шлюбу ведуть.
Й один веде за рученьку, другий за рукав,
Третій стоїть, серце болить – ой любив та й не взяв.