Житомирська обл., Народицький р-н, с.Селець. Запис і розшифрування – Ірина Клименко.
CD-аудіоальбом “Рай розвився: Християнські мотиви в українському фольклорі – ДРЕВО”, 2001. Гурт “Древо”: Євген Єфремов (соло) – mp3:
Ой були на свєтє невєрниє люди,
Що й не вєрували й у Господа Бо(га).
Що й не вєрували й у Господа Бога,
Только вєрували в проклятого Цмо(ка).
Та й давали Цмоку по корцу й оброку,
По корцу й оброку, ще й по чоловє(ку).
Та й прийшла пора вже до самого царя:
Ой хоч сам виходь, хоч жену вив(одь).
Ой як сам я вийду – то й царства не буде,
А жену й пошлю – то й жени не бу(де).
Убірає той цар свою родну дочку,
Свою родну дочку й у срібло і злот(о).
Ой іди ж ти, доню, до синього моря,
До синього моря, моли щиро Бог(а)!
Як прийшла до моря, молить щиро Бога,
А змія пливе – й аж Дунай реве,
А Юрей біжить – й аж земля двіжить!
Перевернув мечем на правоє плече,
А уже у змєя з рота кров і теч(е).
Ой що ж ти, Юр’ю, хочеш, чи срібла, чи злота,
Чи срібла, чи злота, чи мене, молод(у)?
Ой а я не хочу не срібла, не злота,
А хочу про Юр’я читання-писан(ня).
Про Святого Юр’я читання-писання,
По бєлому свєту, свєту розсилан(ня).
Ой щоб всі читали, ой щоб всі писали,
Да й святого Юр’я, Юр’я святкувал(и)!
