За призначенням пісні можна загально поділити на дві категорії:
1. Календарні пісні: творчість пов’язана з космічним календарем, з сезонними обрядами та працями; належить до найдавніших і мала колись магічне призначення.
2. Ліричні пісні й балади: творчість не пов’язана з календарем; здебільшого стосується побутової тематики.
КАЛЕНДАРНІ ПІСНІ з Полісся – веснянка (2) та жнивна (8), подібно як у інших регіонах України, належать до суто жіночої традиції виконання. Пісню, що супроводить новорічне обрядове ігрище (6), завжди співають парубки.
Типові риси цих пісень – вузький звуковий обсяг (3-5 тонів), компактність повторюваних ритмомелодичних зворотів, архаїчна примітивність фактури. Для жіночих пісень обов’язковим є виконання напруженим тембром у високому грудному регістрі та коротке “гукання” в кінці кожної строфи.
Календарні пісні з Лівого берега Дніпра часом подібні до поліських (4,10). Подекуди ж вони мають зовсім інший характер завдяки дуже повільному темпові виконання та появі додаткового “тонкого” голосу (“тончика”) (13), який рухається паралельно з нижніми голосами і надає загальному звучанню тембральної об’ємності.
У поліській колядці на християнський сюжет (7) помітний вплив церковного хорового співу.
ЛІРИЧНІ ПІСНІ Й БАЛАДИ, на відміну від календарних, можуть відтворюватися будь-яким складом голосів. Визначальна ознака цих пісень – двоголосна фактура: нижній голос (“бас”) співається гуртом, час від часу розгалужуючись на мелодичні варіанти, верхній підголосок завжди виконується сольно. Поліська лірика щедро оздоблена дрібними орнаментальними прикрасами (15).
Пісні Лівобережжя вирізняються мелодичною широтою, розспівністю, більш об’ємним звуковим діапазоном (за участю чоловіків він може перевищувати дві октави). Кращі зразки полтавської лірики (1,3,5,9,11,14,16) підкоряють насиченим, часто складним багатоголосним звучанням – між гуртовим “басом” та сольним підголоском тут з’являється ще сольний середній голос, який веде основну мелодію пісні.
Євген ЄФРЕМОВ
Друковані матеріали з диска – pdf.
- Ой у полі древо (лірична козацька). Полтавська обл., Пирятинський р-н, с.Крячківка – mp3:
- Ой боровая зязюліна (веснянка). Київська обл., Чорнобильський р-н, с.Рєчиця – mp3:
- Летіла зозуля через мою хату (народний романс). Полтавська обл., Пирятинський р-н, с.Крячківка – mp3:
- Дівко Галочко, чом гулять не йдеш (колядка дівчині). Полтавська обл., Гадяцький р-н, с.Бобрик – mp3:
- Ой на горі ячмінь, під горою жито (лірична козацька). Полтавська обл., Гадяцький р-н, с.Бобрик – mp3:
- Ну-ка, панове господарове (Коза – новорічна обрядова). Київська обл., Поліський р-н, с.Діброва – mp3:
- Пане господарю, на твоєму дворі (колядка господарю). Житомирська обл., Народицький р-н, с.Селець – mp3:
- Ой одверни, Боже, хмару (жнивна, для відвертання дощу). Рівненська обл., Зарічнянський р-н, с.Бродниця – mp3:
- Як посіяв мужик та й у полі ячмінь (лірична жартівлива). Полтавська обл., Гадяцький р-н, с.Лютенька – mp3:
- Що петрівочки дві неділечки (петрівка). Полтавська обл., Пирятинський р-н, с.Крячківка – mp3:
- Ой хоч воля, хоч неволя (лірична). Полтавська обл., Гадяцький р-н, с.Веприк – mp3:
- Надобридень (весільний марш). Черкаська обл., Тальнівський р-н, с.Зеленьків – mp3:
- Да як зійду я на Шпиль-горочку (веснянка). Полтавська обл., Лубенський р-н, с.Литвяки – mp3:
- Ой з-за гори да із-за кручі (лірична чумацька). Полтавська обл., Гадяцький р-н, с.Лютенька – mp3:
- З-пуд каменя вода тече (лірична). Київська обл., Поліський р-н, с.Вільшанка – mp3:
- Ой край милий (лірична, літературного походження). Полтавська обл., Пирятинський р-н, с.Крячківка – mp3:
Відгуки в польських медіа про це видання, зібрані на ресурсі toloka.to:
DREWO jest prekursorem nurtu “muzyki autentycznej” na Ukrainie. Powstalo w roku 1979 w Kijowie. To z niego wyrosla HILKA, ktorej zalozycielka zdobywala wczesniej szlify w DREWIE. Idea laczaca tworcow tego nurtu ma te same zrodla – upowszechnianie oryginalnej wiejskiej muzyki w jej naturalnej, pozbawionej stylizacji postaci, a przy tym dosc niekonwencjonalne podejscie do badan naukowych. Repertuar DREWA to piesni obrzedowe, liryczne i ballady glownie z Polesia i Lewobrzeza – regionow, gdzie mozna odnalezc najstarsze i najbogatsze brzemieniowo wzorce; wykonywany z niezwykla dbaloscia o pierwowzor, z wszelkimi charakterystycznymi dla regionu niuansami. Zespol tworza studenci i absolwenci Akademii Muzycznej. Sa wsrod nich instrumentalisci, dyrygenci, kompozytorzy – ale laczy ich umilowanie autentycznego folkloru. Kierownikiem zespolu jest etnomuzykolog, doktor historii sztuki – Jewhen Jefremow. Wydanie DREWA to zaszczyt dla KOKI. (wsm.serpent.pl/sklep/albumik.php,alb_id,89)
Najwieksze wydawnicze osiagniecie Koki promujacej w Polsce muzyke ukrainska. Zestaw odtworzonych z etnograficzna pasja obrzedowych i liturgicznych piesni Ukrainy. Uchwycona na goraco magia muzyki etno. Niesamowite harmonie wokalne laczace korzenny, poganski zywiol z bliskim piesniom cerkiewnym wzlatujacym do nieba sakralnym uduchowieniem. Czyste, surowe piekno. Rewelacja. — Rafal Ksiezyk (Recenzja z Brumu 9/98)
(…) Muzyka jest oszalamiajaco piekna. Dostarcza nam jednak czegos wiecej niz tylko doznan estetycznych. Swym spiewem Drewo nie tylko przybliza tradycje Ukrainy, ale i – moze to zabrzmi patetycznie, ale tak wlasnie jest – wyraza ducha slowianszczyzny. Ta muzyka cos w nas porusza – cos, co tkwi gleboko, pogrzebane pod stosem narzuconych przez kulture McDonalda wzorcow zachowan, pragnien, wrazliwosci. Sluchajac spiewu Drewa, jestesmy bardziej swiadomi swojej tozsamosci. — Olaf Szewczyk (Gazeta Stoleczna ?/2000)
(…) W tradycyjnej kulturze spiew jest nie tylko sposobem porozumienia z ludzmi, ale przede wszystkim z natura. Nastroj rozleglej przestrzeni ukrainskich stepow znajduje swoj dzwiekowy obraz w ludowej muzyce – dlugie frazy, melodie przejmowane przez kolejne glosy, budujace rodzaj archaicznej, ale przeciez kunsztownej polifonii. (…) Przenika je nastroj powagi, solennosci, ktory plynie z ich zrodla – rytualu. I stad tez ich transowa monotonia. Te cechy rozwodnily sie w niedawnych latach, kiedy upiekszano folklor pod gusta miejskiego odbiorcy. Drewo przywraca mu jego pierwotna postac. — Jan Kawiorski (Tygodnik Powszechny, 4.10.1998)
