З історії “Древа”

У вересні 1979 р. кілька студентів-музикознавців Київської консерваторії (нині – Національна музична Академія ім. П.Чайковського) об’єдналися, щоби спробувати відтворити народні пісні, почуті ними в українських селах під час літньої фольклорної експедиції. Головним ініціатором цієї ідеї стала Валентина Пономаренко, яка під керівництвом викладача фольклору В.О.Матвієнка обрала собі шлях фольклориста і на той час вже встигла побувати в кількох експедиціях. В одній з них Валентина була разом з Євгеном Єфремовим – тоді ще нещодавнім випускником консерваторії, який розпочав самостійне музично-етнографічне дослідження Київського Полісся і щойно став аспірантом етномузиколога І.Мацієвського. Почувши, як він наспівує записані ним народні пісні, вона спробувала й сама приєднатися до співу. Здається, тоді й зародилася думка продовжити ці експерименти вже в Києві.

Восени 1979 до них приєдналися ще кілька студентів. Під проводом Євгена пробували поставити й розвинути співацьке дихання, шукали тембри, працювали над відтворенням діалектної фонетики. Одразу вирішили освоювати 2 контрастних співочих стилі – Київського Полісся (“свіжий” живий матеріал привозив Є.Єфремов) та пісні с.Крячківка Пирятинського р-ну на Полтавщині (у цьому селі встигли побувати майже всі учасники, до того ж Валентина всерйоз зайнялася вивченням крячківського багатоголосся). До речі, такий підхід знайшов підтримку і в І.Мацієвського; він на той момент створив в Ленінграді так званий Камерний експериментальний фольклорний ансамбль і керував ним. Експериментальність ансамблю найбільше полягала в тому, що репертуар його складала традиційна музика різних етносів (награвання та співанки українців-гуцулів, поліфонічні пісні сімейських Забайкалля, литовські сутартінес, “гармошечно-частушечна” традиція Псковщини тощо), і, щоби не допустити “розмивання” стилістичних ознак, за головний принцип відбору матеріалу був обраний саме принцип контрасту. Київське Полісся і Полтавщина і надалі стали двома основними регіонами, які найширше представлені в репертуарі “Древа”.

Можливість показати свій перший досвід виникла дуже скоро. В грудні 1979 р. ансамбль був запрошений взяти участь у звітній сесії Всесоюзної Фольклорної Комісії при СК СРСР. Ці сесії відбувалися тоді щороку і були гарною нагодою для музикантів-фольклористів поділитися досвідом експедиційної роботи з колегами, показати найцінніші здобутки власних експедицій, дізнатися про щось нове. Звичайно в рамках таких сесій проводилися й наукові конференції, семінари, лекції провідних вчених, фольклорні концерти. Організаторами цих заходів була невелика група ентузіастів – Б.Рабінович, Н.Андрєєва, Е.Ржавінская та ін. під керівництвом Е.Алєксєєва. Саме він ініціював приїзд “Древа” на сесію, яка відбувалася на території Будинку Творчості композиторів у селищі Репіно під Ленінградом. Виступ відбувся дуже успішно. Ансамбль визнали своїм “побратимом” одразу два ленінградські гурти – консерваторський під керівництвом А.Мєхнєцова і вже згадуваний Камерний експериментальний ансамбль І.Мацієвського.

Наступна нагода сталася у Києві навесні…

З тих пір у “Древі” змінилося кілька поколінь співаків. Але головне залишається незмінним: для учасників “Древа” важливим є не зовнішнє копіювання народних мелодій, а вживання в традиційний стиль сільських співаків, не музейний показ пісні, а справжні, хоч і стримані емоції наших предків.

 

12 Вересня 2020   (оновлено 16.03.2022)   //   Категорії: Все разом, СТАТТІ